• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Виховні заходи

Виховний захід: « Революція гідності: як це було… » (Ткаченко А.А.)

Мета:

-формувати у школярів ціннісного ставлення до України; прав та свобод людини, європейського вибору українців;

-розвивати в учнів почуття національної самосвідомості та громадянської активності;

-виховувати патріота, громадянина, готового захищати свою Батьківщину.

Очікувані результати:

-ціннісне ставлення до демократичних свобод,закріплених Конституцією України;

-розширення знань учнів про події Єврореволюції;

-усвідомлення цінності людського життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним.

Хід виховного заходу:

Вступне слово вчителя

Вчитель: Ми вшановуємо пам'ять героїв України: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни. Революція гідності – це новий термін, який визначає політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках Президента.

Учень:

Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа - частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія...

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

(Звучить Державний Гімн України)

Вчитель: Сьогодні ми пройдемо з вами етапами Єврореволюції, згадаємо основні події тих 94 днів. Під час боротьби українського народу проти режиму формувалося громадянське суспільство, вражаючи світ, а серце Європи билося на Майдані .Чому? Отже, «Революція гідності : як це було?»

Учень1. 21 листопада Кабінет Міністрів України на своєму засіданні прийняв розпорядження, згідно з яким процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, а також рішення Кабінету міністрів України від 18 вересня2013 р. було призупинено.

Учень 2 29 листопада, після непідписання Януковичем Угоди у Вільнюсі «майдани» стали непотрібні і були згорнуті, але деяка частина учасників не підкорилася вказівці про розпуск і продовжила акції на підтримку євроінтеграції. Ці акції, в умовах згортання «майданів» владою, перетворились на символ непокори владі і трансформувались в нові Майдани. Найбільший з таких Майданів виник в Києві на Площі Незалежності. В ніч з 29 на 30 листопада для розгону цього Майдану влада застосувала силу.

Учень3

У ніч проти 30 листопада начальник ГУМВС України в Києві В. В. Коряк віддав наказ на силовий розгін Євромайдану в Києві. О 4 годині ранку, коли на Майдані Незалежності перебувало близько 100 протестувальників, площу оточили 300 озброєних спецзасобами бійців «Беркуту» та з надмірним застосуванням сили витіснили людей з Майдану: людей били кийками та ногами. Внаслідок розгону було травмовано десятки протестувальників. Частина мітингувальників знайшла притулок в Михайлівському золотоверхому монастирі. Приводом для розгону стало нібито встановлення Новорічної ялинки.

Учень 4

У відповідь на побиття студентів, на Михайлівську площу, де перебувала частина побитих з Майдану Незалежності, зібрались тисячі киян та гостей столиці. Вдень на Михайлівській площі виник стихійний мітинг. Подальший розвиток подій отримав назву «Єврореволюція» або «Європейська революція»

Учень1.В річницю Референдуму про суверенітет 1991 року на майдани і вулиці Києва вийшли, за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 млн. протестувальників. Цього ж дня відбулася спроба штурму Адміністрації Президента.

Учень 2.В ніч проти 11 грудня, незважаючи на завірення Президента України, які він виголосив перед спеціальним представником ЄС КетрінЕштон, спецназ та внутрішні війська розпочали масову акцію на витіснення мітингувальників з зайнятих ними позицій. Груба сила та спецзасоби, в основному, не застосовувались. На заклик про допомогу до Майдану з міста почали підтягуватись добровольці. В результаті, для уникнення оточення з боку Майдану та міських добровольців, спецназ та внутрішні війська змушені були відступити.

Вчитель.Протягом Єврореволюції щонеділі збиралися народні віча, а вимоги народу ставали радикальніші – вони вимагали відставки Януковича.Характер протесту був мирний, в рамках закону. Громадянське суспільство проявляло свої найкращі риси.

Учень3.Поштовхом до виходу протистояння за мирні межі стало ухвалення Верховною Радою репресивних, на думку прихильників євроінтеграції, «диктаторських законів», що відбулося 16 січня.В ході протистояння, крім каміння та «коктейлів Молотова», повстанцями були збудовані метальні машини — требушет та велетенська рогатка, також була виготовлена «картопляна гармата». Cвоєю організацією та застосованими іноваціями повстанці неодноразово викликали живе захоплення у світі.

Учень 4.В той же час прибічники влади — «невстановлені особи», бійці спецпідрозділів та титушки — застосовували нелюдські методи, включаючи викрадення, катування (Ігор Луценко, Дмитро Булатов) та вбивство активістів (Юрій Вербицький), тортури з роздяганням та фотосесіями на морозі (Михайло Гаврилюк), що, в цілому, вказує як на надзвичайну жорстокість влади, так і на спеціальне спрямування спецпідрозділів проти власного народу. Тітушки, не тільки взаємодіяли з спецпідрозділами, але й використовували при цьому вогнепальну зброю.

Вірш в особах

Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
"За що тебе? " "За Україну, друже мій."
Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
"А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів."
"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин."
... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
" За Україну нас вбивають, брате мій."

Учень1Проти протестувальників були застосовані світлошумові гранати, гумові кулі, кийки, водомети, коктейлі Молотова, каміння; протестувальники застосовували петарди, коктейлі Молотова, каміння.

Учень2 18 лютого, в день, коли Верховна Рада мала розглянути можливі зміни до Конституції, до будівлі Верховної Ради підійшли протестанти. Це призвело до поновлення жорстокого силового протистояння між повстанцями та силовиками. Бойові дії велись, в тому числі, з застосуванням вогнепальної зброї. Декілька людей з обох боків загинуло.

Учень 3 19 лютого, о 20:00 спецпідрозділи розпочали штурм Майдану з боку Європейської площі та вулиці Інститутської з використанням бронетехніки. На ранок 19 лютого число загиблих склало 25 чоловік, в тому числі: 9 співробітників силових структур; 16 мирних громадян та бійців самооборони Майдану.

Учень4. 20 лютого назване «Кривавий четвер». Близько 9-ї ранку Майдан перейшов в наступ і, не зважаючи на шалений обстріл снайперами, швидко повернув всі втрачені 18-го числа позиції і розширив контрольовану зону. Найбільш жорстоке та криваве протистояння відбулось на вулиці Інститутській, де, переважно від куль снайперів, загинуло більш ніж пів-сотні повстанців. Людей які ціною свого життя захищали свободу та незалежність держави та людей і померли смертю хоробрих назвали Небесною Сотнею.

Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

Вірш
Під свисти куль латаю старі рани,
Криваві руки гріються в бинтах,
Сімейне фото – то моя відрада
І мирне небо ввижається у снах.

Я дні в полоні, я дні палаю в пеклі,
Прокльони чую в день і у ночі,
Я вже готовий, я не боюся смерті,
Але триматися я обіцяв доньці.

Бійці,солдати чи може люті звірі
Нас градами обстрілюють щодня?
Я так стомився, я хочу жити в мирі
І в мирі щоб жила моя сім’я.

Я вже не сплю, живу єдиним днем,
Та й жити вже, на жаль, не має сили,
Вмиваюсь кров’ю і нічним дощем,
І думаю, чому мене не вбили?

Навіщо я страждаю в сирій ямі,
За що катують нелюди мене?
За те що Батьківщину захищаю,
Не вірячи, що скоро все мине.

Не вірю я, а мріяти боюся,
Бо мрії для дітей, а в нас лише бажання,
І поки я в полоні за життя борюся,
Ви помоліться, за мої страждання.

Учень 1 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Учень 2 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

ВІРШ

Мамо, знаєш, як хочеться жити,

вірив, що боремось не даремно,

не хотілося бути убитим

бездиханним упасти на землю.

Iз останніх я сил намагався,

як люблю тебе розказати,

та вони не залишили шансів,

щоб життя моє врятувати.

Ця нестерпна біль,моя ненько,

усе тіло моє пронизало,

клята куля попала в серденько,

і в очах усе світло згасало.

За країну, за честь, за свободу,

ми прийшли на Майдан відстояти,

та прийшлося простому народу

у нерівнім бою воювати.

Що покинув тебе, пробач ненько,

така в мене життєва дорога,

помолися за мене, рідненька,

бо тепер я у сотні у Бога.

Учень3

Цього ж дня надвечір розпочались перемовини європейських міністрів і опозиції з Януковичем, в результаті яких Янукович погодився на дострокові вибори Президента не пізніше грудня 2014 року, а протиборчі сторонни мали здати зброю протягом 24 годин. Інформація від лідерів опозиції про результати переговорів викликала обурення Майдану, їх виступ перервав Володимир Парасюк, один з сотників Майдану, який зазначив, що якщо назавтра до 10-ї години ранку Янукович не складе повноваження, його сотня піде на штурм зі зброєю— саме в цей час перед головною сценою Майдану проносили труни з загиблими…

21 лютого на Майдані відбулось прощання із загиблими.У жалібних промовах їх назвали «Небесною сотнею». Під час прощання із загиблими зі сцени Майдану звучала жалобна пісня «Гей, пливекача…».

ВІДЕО.

Учень 1 Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші.

ВІРШ

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко,хоч Майдан ридав..

І з кров ю перемішана сльоза....

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог,побачивши загін—

Спереду--сотник ,молодий,вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій ,

І вчитель літній--сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела,злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла..

Вчитель. На закінчення хочу сказати, що ми стали світками творення нової історії України. Тому давайте хвилиною мовчання вшануємо пам'ять наших героїв.

«Твори добро, бо ти - Людина»(Рудаков Є.Д)

Врятує світ краса -

Завжди так говорили.

Тепер врятує світ лиш доброта,

Бо однієї вже краси занадто мало.

Тож люди на Землі,

Спішіть добро творити,

Щоб нам не згинути у морі зла,

Щоб кожен міг серед краси прожити

У царстві справедливості й добра.

Безцінним скарбом є людське життя. Воно дається людині тільки раз, тому так хочеться якомога більше побачити, досягти, створити. Життя чогось варте, коли людина залишає по собі слід в історії, в серцях людей. Хто я? У чому моє призначення? Ці питання, напевно, задавали собі кожен юнак чи дівчина. Я впевнений, що час від часу треба звітувати перед собою про те, що зробив корисного. «Перший обов’язок людини є обов’язок по відношенню до власної честі», - сказав Марк Твен.

Другим, на мою думку, є доброта, скромність, милосердя – основні принципи людського буття.

Милосердя… це слово, до якого ми останнім часом звертаємося все частіше. Чому? Тому, що наше суспільство втомилося вже від грубощів, несправедливості, черствості душ людських, жорстокості. Як могло трапитися, що у ХХI столітті – в час наукових злетів та технічного прогресу на Україні проживає майже два мільйони одиноких людей?. Близько двохсот тисяч – не здатні себе обслуговувати, 15 тисяч – проживає в будинках-інтернатах. Адже ще з давньоруських часів благодійність була в традиціях нашого народу.

Я пропоную в наступному навчальному році втілити в життя соціальний проект «Твори добро, бо ти - Людина», для того, щоб глибше ознайомити учнів із традиціями доброчинності як історичними та духовними надбаннями українського народу, популяризувати благодійність серед учнів та вчителів Розсохуватської школи І-ІІІ ст.., а також серед громадськості села та району.

Мета проекту:

- ознайомити учнів із традиціями доброчинності як історичними та духовними надбаннями українського народу, його національною спадщиною;

- практичне формування в учнів ціннісних (гуманістичних, громадських і духовних орієнтирів);

- популяризація благодійності як практичного втілення духовних надбань людини, національних та загальнолюдських цінностей.

Етапи роботи над проектом

І. Підготовчий:

1) визначення мети і теми проекту;

2) розробка і формулювання підтем.

II. Планування роботи над проектом (пропонуються джерела і способи одержання інформації).

III. Пошук, накопичення, систематизація і опрацювання інформації.

IV. Реалізація проекту (позакласні заходи, творчі конкурси, доброчинна діяльність).

V. Оформлення результатів (доповіді, творчі роботи, презентація).

VI. Звіт про роботу.

VII. Підведення підсумків роботи.

Очікувані результати:

§ Розвиток життєвих компетенцій учнів;

§ Набуття навичок дослідників;

§ Розвиток почуття милосердя, доброти;

§ Вироблення вмінь самостійно працювати з додатковою літературою, систематизувати матеріали, робити висновки;

§ Розвиток умінь працювати в команді;

§ Удосконалення вмінь презентувати результати досліджень;

§ Формування активної життєвої позиції.

Реалізація проекту

Старт проекту 4 жовтня 2012 року.

І день

День відкритих сердець «Відкриваймо серця для добра»

1. Соціологічне дослідження (по групах).

- Хто на сьогодні , на вашу думку, потребує допомоги, підтримки ? (Діти, які лікуються в лікарні, які живуть у дитячих будинках; чиї права порушуються дорослими; люди похилого віку, одинокі; інваліди; бездомні тварини; свій варіант).

- Чим ми, школярі, можемо допомогти конкретно:

. дітям названих вище категорій;

· одиноким людям похилого віку;

· інвалідам;

· бездомним тваринам ?

- Кому ви самі особисто хотіли б допомогти ?

- Кого ви вважаєте доброю людиною ?

Аналіз результатів анкетування лягає в основу аналітичної записки, яка буде висвітлена у стінгазеті в останній день тижня.

Робота з результатами опитування: виділити 3-5 пріоритетних напрямів, вирішити шляхи допомоги у вирішенні проблем.

2. Підготовка до проведення днів творчості, духовності, дня благодійника, доброти.

3. Старт проекту «Скарбничка добрих справ» .

Кожен бажаючий пише на папірці одну добру справу, яку можна і потрібно зробити протягом тижня. Свої папірці діти складають до скарбнички. Ініціативна група обробляє подані пропозиції і відбирає реальні справи. Кожна група отримує завдання. У кінці тижня, у День Доброти, учні звітують про виконання цих добрих справ.

Правила доброти

1. Подивися навколо — хто потребує поради, доброго слова, співчуття, допомоги.

2. Постав себе на місце іншого.

3. Зрозумій і виконай його бажання.

4. Прощай помилки іншим.

5. Принеси іншому радість.

ІІ день.

День творчості

1. Конкурс творівна такі теми:

· «Якби я був добрим ангелом світу».

· «Добре діло без віддяки не лишається».

· «Що таке «доброта»?

Що таке «доброта»?

Кого вважають доброю людиною? Того, хто поступається місцем у транспорті старшим, того, хто допомагає нести бабусі тяжку сумку, того, хто допоміг другові у скрутному становищі? Взагалі-то так. Але доброта, як на мене, не однозначне поняття.

З дитинства нас намагаються виховувати в атмосфері доброти та любові, вчать відповідати добром на добро. Але ж нам не завжди так відповідають. Навіть турецька приказка повчає: «Бережися того, кому ти зробив добро».

Мені пригадуються рядки з книги відомого хірурга М. Амосова «Думки і серце»: «Коли людина робить добру справу, вона прагне за неї нагороди. Вона навіть не усвідомлює цього, але прагне. Не грошей, не подарунків, а простого вираження якихось відповідних почуттів. Але хворі не балують нас цим. Зробив лікар операцію, усе добре, а коли хворий виписується, навіть спасибі не скаже, попрощатися не зайде».

Ще один момент: чому добрій людині всі намагаються «сісти на шию» з будь-якою метою? І чому у багатьох виникає думка, що доброта людини, яка завжди нам допомагає – це слабкість, невміння відмовити, чи образити.

Чому ми так часто не цінуємо таку безкорисливу доброту, і підозрюємо вигоду: раз він мені допоміг, колись і мені доведеться допомогти йому? Чому використовуємо людей, спихаючи таким добрякам свої проблеми і навіть ніколи не намагаємось дізнатися, можливо, їм також потрібна допомога? Так хочеться вірити, що ми задумуємось над цим…

2. Конкурс віршів та власних поезій про доброту та милосердя «Від серця до серця хай іде доброта».

Шукай краси,

Добра шукай!

Вони є все,

Вони є всюди...

Іван Франко

3. Конкурс плакатів «Я бачу, що добро все ж є».

Журі конкурсу : вчителі української мови та літератури.

Кращі зразки творчих робіт будуть висвітлені у стінгазеті.

ІІІ день

День духовності

1. По всіх класах проводиться виховна година на тему «Чи сучасні зараз поняття «доброта» і «милосердя»?».

Життя таке коротке.

Поспішайте творити добро…

О.А.Захаренко

Вступне слово вчителя. Ці слова належать відомому педагогу, нашому земляку. Напевне, ко­жен із вас запам'ятає ці рядки, бо людина, вступаючи в життя, прагне розібратись у ньому і збагнути: що ж погано, а що добре.

Ви підростаєте, ширшає коло людей, з якими спілкуєтесь, зростають вимоги до вас, як до людей. У відносинах між людьми дрібниць немає. Все серйозно, все значуще, все так чи інакше відоб­ражається на настроях людей, їхньому здоров'ї.

Сад на пустирі

Задумав дідусь Микола Павлович залишити про себе добру згадку в пам'яті внуків і правнуків, а може й інших поколінь. Вирішив посадити фруктовий сад.

Напроти його хати був пустир. Там росли подекуди сосни, ялини, грунт був наносний. Площа пустиря обмежувалась двома взаємно перпендику­лярними вулицями. Колись тут планувався сахнівський ринок — торговище, де мали продавати не лише продукти, а й живність. Люди не підтримали, а організатора доброї справи не знайшлося. Каміння, з якого мали мостити площу, розтягли сахнівчани й сусіди з інших сіл. Порпаючись у своєму городі, Микола Павлович мріяв про сад. «Ростуть же поряд фруктові дере­ва, хіба на цій землі не ростимуть?» - думав він. Зайняв спочатку соток 10. Щепи прижилися. А далі виструнчилися ряди яблунь, груш, слив, абрикос, вишень, черешень, кущів 20 смородини – все, що росте і плодоносить у Сахнівці, було в саду дідуся Миколи. Останній все приказував: «на всяко­го долю». Прищепи (основа) були такі сильні, що пагони повиростали на 1,5—2 м за два роки. Дуже радів дідусь Микола Павлович і задумав внуків за­просити на прополку.

Я це розповів тому, що саме у цей час у селі сталася неприємна подія. Без­верхий Яків і Кисленко Юрко (один із армії прийшов) вночі завітали в ма­газин. Поцупили цукерки, ковбасу та вино. Факт крадіжки зареєстрували в міліції, справу передали в адміноргани, прокуратуру, а вже потім до суду. Суд виніс вирок про позбавлення волі одного на два з половиною роки, а з батьків іншого стягнули штраф у розмірі 1,5 тисячі карбованців. На суді мені довелося розповісти про дідуся Миколу Павловича, порівняти його духов­ність, його відданість людям з бездуховністю Якова і Юрія, які вже залишили про себе чорний слід у душах майбутніх дітей, внуків і правнуків.

Всім селом дякували Миколі Павловичу, що заклав на пустирі сад. При­йдуть діти на практику, оброблять, не дадуть загинути задуму старенької людини, що думає не лише про сьогоднішній день, а й про майбутнє.

Чим старше покоління, тим більше йому притаманне бажання залишати про себе добрі спогади. Напевне, так було у всі віки. Що зробити, щоб ду­ховність у нинішнього покоління була вища?

Вчитель. А коли до тебе прийшли поділитися радіс­тю, хіба це менш важливо? Всяке почуття потребує співпереживання.

Одна школярка написала до дитячого журналу та­кого листа:

«Я помітила, що коли моя подруга розповідає меніпро свої неприємності, скаржиться на щось, я роблю вигляд, що співчуваю їй, а насправді мені її не жаль. А коли вона одержить п'ятірку, мені якось прикро і заздрісно.

Заздрість і нещирість — це дуже погані почуття і їх треба видавлювати з себе, як гній із нариву, не да­ти їм роз'їсти свою душу. Дівчинка, яка написала цьо­го листа, сама зрозуміла свої недоліки. А коли зрозумієш, що злим бути погано — це перший крок до виховання в себе доброти. Бажання стати добрим — прекрасне бажання, але воно не зразу може бути здійснене.

Доброта — категорія не абстрактна. Вона — в конкретних вчинках людей, саме у вчинках, а не в словах.

Є люди, які на перший погляд здаються добрими, а варто придивитись уважніше і не можна позбутись відчуття фальші, нещирості, лицемірства. Чому? Здається, все в цій людині є — і м'якість, і лагідний погляд, і підбадьорливі слова в потрібний момент, але раптом розумієш, що вона абсолютно байдужа до твоїх проблем, що вона просто прикидається доброю, можливо, заради власної вигоди. Лицемірна, нещира людина завжди думає про користь для себе. Наприк­лад, сьогодні я їй поспівчуваю, а завтра вона дасть мені списати задачку.

Не випадково люди провели чітку межу між люди­ною доброю і добренькою.

Добра справа — це справа копітка. Тут мова йде про особисту відповідальність за долю людини, за її вчинки. І тут гарними фразами вже не обійдешся. Потрібно діяти — в будь-який момент прийти на до­помогу, вміти поступитись своїм заради чужого. Вза­галі, добро — завжди дійове, воно ніколи не буває пасивним, бо пасивне добро — це вже не добро.

Від постійного лицемірства не можна стати доб­рим, навпаки, можна навіть зненавидіти людей, пе­ред якими треба прикидатись добрим.

Негідний вчинок

«Ви чули? Чули? Обов'язково розкажіть на лінійці, хай чує усе село, які в нас герої є. Не відкладайте на завтра», — наполягала працівниця школи, в якої нічого не трапилось з сином, але хотіла, щоб із ним не було такого.

Олександр Гаврилович — так величали сусіда — не міг не встругнути чогось, характерно те, що у всьому признавався. Яке б лихо не скоїлось у селі, він знав, засуджував організаторів, але причетним був сам. Він часто пізненько приходив додому (телевізорів тоді було мало), і це давало йому змогу бути в усьому в «курсі». На перше мовчазне запитання директора Олександр Гав­рилович зразу ж відповів: „Я його тільки раз ударив і то легенько, і то за ком­панію, щоб хлопці з мене не сміялись і не називали боягузом, зрадником".

А було так: дід Черкес одержав на пошті пенсію. Зайшов у магазин, пригостився, пригостив і хлопців, зрозуміло, молодших за себе. Адже йому вже було близько 80 років, а ще випити любив. Додому йшов співаючи, його ніхто дома не чекав — жінка померла, як тільки він прийшов із тюрми. А до тюрми він за­служено потрапив — сам стверджує, жінку швайкою поштрикав, лікарі врятува­ли. Діти роз'їхалися: хто в Корсуні, хто в Черкасах. Племінник навідувався, як­що дід одержував пенсію... До містка, що біля школи, пам'ятає, дійшов, потім «відключився». Та семикласники, надіючись на легку «поживу», пред'явили Черкесу претензію: «чому він ліг впоперек тротуару і заважає людям ходи­ти» (а вже була вечірня пора). Потім від діда вимагали гроші як плату за те, щоб перенести його під дерево, аби той не заважав пішоходам. Врешті-решт, не знайшовши в кишенях копійки, чобітьми вдарили діда по ребрах і в живіт. Щось незв'язне дід говорив, матюкався, але не пам'ятав, хто з хлопців бив його, а хто — ні. Запам'ятав, що не дуже сильно його вдарив найменший.

Суд відбувся в школі, «відзначили» всіх чотирьох. Найменшого не суди­ли, малий ще. Батьки просили діда Черкеса, щоб той не передавав їх до народного суду. На лінійці таки оголосили, розповіли і про діда, і про батьків семикласників. Мабуть, треба!

Сьогодні із Заходу прийшла індивідуальна педагогіка. Не второпаю я й зараз, яка індивідуальна, яка колективна. Пам'ятаю, і Макаренко, і Сухомлинський сповідували педагогіку колективну. Та й сам відчуваю, що в колективі виховувати легше і ефективніше. От і приклад знадобився, працівниця школи наполягала на колективному осуді Олександра Гавриловича: оголосити на лінійці, передати по сільському радіо, показати по шкільному телебаченню. Сумніви беруть в його ефективності, а що результат зразу є – погоджувалися всі вчителі. До речі, розмова з хлопцем була серйозна, безкомпромісна. Клявся, що нічого подібного в його житті не повториться. Якби ті слова та до Бога. І гріхів замолювати не прийшлося б.

Крім кінофільмів і книжок вчать вас життю бать­ки. Це вони — мудрі, досвідчені, зможуть правильно підказати вам, як діяти в тій чи іншій ситуації.та, на жаль, не на всі випадки життя можна отри­мати рецепт.

Соня

Соню знали всі. Навіть першокласники проходили повз неї шанобливо, а деякі навіть дарували їй квіти. Не тому, що Соня у 9-й клас прийшла з Гути чи Кумейківської школи, а тому, що на урочисту лінійку, присвячену першому дзвонику, прибула вдвох... з косулею. Соня шарпала свою непосидючу косульку, щоб та не виходила на площу перед учнівським строєм. Вона була грайлива, як дитина, симпатична мала тваринка. Ще до лінійки кожен учень намагався погладити її або дати щось з їжі. Косулька лінійки «не витримала», пішла між рядами, викликаючи пожвавлення серед учнів і вчителів. Представник райко­му розгнівався, що косулька не дала йому договорити стандартні фрази. А ко­сулька побігла до теплиці і виноградника, де нині побудований гуртожиток. Соню послали наздоганяти косульку і завести у вільний сарай, та вже після уроків піти з нею додому, в Гуту через річку, де її чекав човен.

На другий день повторилось те ж саме, і діти почали звикати до косульки, як ще до одного учня школи. Всі знали: якщо косульки немає в школі, то не­має і Соні.

Соня славилась ще й показниками у спорті. На обласних змаганнях, уже представляючи нову школу, виборола перше місце по бігу, стрибках у довжину.

Але трапилось непередбачене. Соня вчила уроки біля відчиненого вікна, а косулька побігла в ліс погуляти. Вона ніколи далеко не відходила від хати. На вечерю і сніданок приходила вчасно, знаючи, що Соня щось смачненьке приготує. Раптом пролунав далекий постріл. Серце в дівчинки ойкнуло, ніби завмерло. Соня вистрибнула через відчинене вікно і побігла на звук. Наздогнала браконьєра-мисливця, який за задні ніжки через спину тягнув косульку до своєї хати. Соня впала без тями, була в комі майже два тижні.

Через чотири тижні повернулась до школи, про спорт забула: лікарі тим­часово заборонили. Школа для неї наче почорніла. Сумували й усі наші школярі...

Нині Соня має чоловіка і двох дітей. Була в них рушниця — продали, щоб вона не нагадувала Соні долю лісової красуні.

Минули роки, а дитяча пам'ять береже образ Соні з косулею. Вони обидві були такі гарні, такі ніжні, одна одну доповнювали, що, здається, не могли б жити одна без одної. Якби таке ставлення людини до тварин було у всіх, то й світ би покращав. Я бачив, Соню, як ти плакала над пошкодже­ним деревом, як ти пестила в школі свою улюбленицю. Я пам'ятаю, як тебе, непритомну, несли до хати, а потім повезли до лікарні у Мошни та Черкаси. Для мене ти ідеал людини, яка живе в гармонії з природою. Ти любиш своїх дітей і тих, хто живе на планеті Земля. Щастя мати таку матір. Хай тобі щас­тить у всьому!

Злом за добро

Дійові особи. Ведучий, подорожній, гадюка, бід­няк, дідусь.

Ішов якось подорожній, аж чує хтось жалібно стог­не на узбіччі. Подивився він довкола і побачив гадю­ку, привалену важким каменем. Вона пручалась, на­магаючись звільнитися з полону, але марно, камінь ще дужче привалював її.

— Звільни мене, чоловіче добрий, може й тобі в пригоді стану, — благально звернулась вона до подо­рожнього. Пожалів чоловік гадюку, все-таки живе створіння, та й відхилив, камінь. Тільки-но гадюка звільнилась, вона миттю обвила шию свого рятівни­ка і почала його душити.

—То так ти мені за добро, платиш? — прохрипів той.

— Ха-ха-ха! Який же ти дурний! Та де ти бачив, щоб за добро добром платили. Всі в цьому світі за добро злом платять, і я теж.

— Та ні ж бо, за добро годиться платити добром, от давай звернемось до перехожих, хай вони нас роз­судять.

— Давай, — погодилася гадюка.

От пішов чоловік зі своєю смертельною ношею та й зустріли вони бідняка.

— Скажи, чоловіче, за добро добром чи злом пла­тять? — спитали вони в один голос.

— Та годилось би платити добром, але всі чомусь злом платять. Ось і я працював на пана ціле літо, а він мені нічого не заплатив за роботу, та ще й каже, що я йому заборгував, бо їв забагато.

— Ну що, почув? — зловтішно прошипіла гадюка.

— Он іде дідусь. Давай ще спитаємо його.

- Ну що ж, спитаймо.

Звернулись вони до дідуся, щоб той розсудив їх, а він і каже: — Щоб правильно вас розсудити, я хочу побачити, як усе було насправді. Ходімо до того місця, де все трапилося.

Пішли вони до каменя. Гадюка злізла з шиї і лягла на узбіччя, а дідусь привалив її каменем.

- Отак усе було спочатку? — спитав він.

- Саме так і було, — відповіли вони.

— Ну, то нехай так і далі буде. Як не вмієш доб­ром за добро платити, то лишайся тут назавжди.

Та й пішли собі геть.

Життя завжди карає того, хто за добро злом пла­тить. А чим же платити за зло? Зло треба вміти про­щати.

Вчитель. В одній із передач «Без табу» розповідали трагічну історію, яка трапилася на Поліссі.

Одного вечора на безлюдній дорозі зіткнулись ав­томобіль і мотоцикл. В аварії загинули чоловік і дру­жина, що їхали на мотоциклі. Сиротами лишилися шестеро їхніх дітей, найстаршому виповнилося 15, а наймолодшому — рік. Водія судили, але селом попов­зли чутки, що після аварії жінка ще була живою і благала вбивцю не добивати її, щоб не сиротити дітей. Але він, замітаючи сліди, зробив свою чорну, справу. Чи й справді так було, чи то був просто плід сільських пліткарів, але діти поклялися помститися кривднику. Як жилося сиротам, можна здогадува­тись, та вони не схотіли йти до дитячого будинку і лишилися разом, підтримуючи одне одного, допома­гаючи одне одному. Допомагали й люди, чим могли. Всі вони виросли, стали на ноги.

Відбувши покарання, повернувся до села вбивця їхніх батьків. І тоді старший із хлопців, який уже пра­цював у міліції, підстеріг його на узліссі, коли той пас корову, прив'язав до дерева і спалив живцем. Знаю­чи, що йому не уникнути покарання, він вирішив пустити собі кулю. Чи то пістолет був не пристріляний, чи воля до життя відвела його руку, але він схибив. Куля не вбила його, вона вибила тільки його очі.І тепер зовсім сліпий він відбуває покарання у в'яз­ниці. Сиротами знову лишилися діти у двох сім'ях. Зло породило нове зло. Звичайно, зло, заподіяне цим дітям, було непомірно великим, але, якби вони знайшли в собі сили простити, то ця лавина б зупи­нилась і не роздавила б одного з них.

Отже, зло нічого не дає, крім зла. І треба вміти про­щати своїх кривдників, прощати так, як прощає мати.

Та найкращу пораду дає нам наймудріша книга Біблія. Вона говорить: «Стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе, і ніколи не роби іншим того, чого не хотів би, щоб зробили тобі».

А ще Біблія вчить: «Якщо хтось зробив тобі добро, пам'ятай про це завжди і воздай добром за добро, а як­що ти зробив комусь добро — забудь про це, не кри­чи про це на кожному кроці і не вимагай винагороди».

Не бійтеся бути добрими — не бійтеся віддавати іншим тепло своєї душі, воно, наче казковий горщик із кашею: чим більше віддаєш, тим більше залишаєть­ся. Вчіться робити добро і розуміти тих, хто робить його вам.

Про добру людину кажуть, що вона кра­сива душею. Не обов'язково, щоб у неї було гарне об­личчя, чи вишуканий одяг, але до таких людей тяг­нуться інші люди, як до світла, таким людям звіряють свої секрети, потаємні думки, бо вони ніколи не зра­дять, не розкриють чужої таємниці, завжди розра­дять і допоможуть у скрутну хвилину.

Отож, поспішайте робити добро, починайте вже сьогодні, починайте з добрих вчинків, бо ж, як каже народна мудрість: посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю.

Почніть із доброї посмішки, щирого погляду. Бо ж людина насуплена, похмура, сердита ніколи не буває доброю. Вона завжди всім незадоволена і отруює життя собі й іншим.

Ваша доля — у ваших руках. Як ви будете стави­тись до людей, так і вони будуть взаємними до вас. Будьте мудрими, бо мудрість — це поєднання розуму і доброти. Розумна, але зла людина може накоїти ба­гато лиха. Розум без доброти робить людину хитрою і лукавою, жорстокою і винахідливою, людиною, здатною на все заради власної вигоди.

У добрість вірю. Птахом доліта...

Хай здалеку, а мчить на допомогу

Я знаю: править світом доброта

В лелечу мудрість вірю довгоногу.

В привітне слово

В добродійство злив,

В трудівника, що осяває обрій,

Не говоріть:

«Він до роботи злий»

Який він злий?

Він до роботи добрий.

Отож, діти, живіть так, щоб, коли постарієте і ог­лянетесь на прожиті роки, вам не було соромно ди­витись людям у вічі.

Хай Бог пошле вам Свою благодать і наповнить ваші серця любов'ю до людей і добротою.

Молитва

Діво Пресвятая —

Матір матерів,

Пригорни до серця

Всіх своїх синів.

Освіти їх душі

Світлом золотим.

Виповни любов’ ю

Неспокійний дім.

Научи, як землю

Вберегти від зла.

Розумом, діянням

І крилом тепла.

Зоряна Богине,

Сонце доброти,

Землю України

Щастям освіти!

ІV день

День благодійника

1. Конференція «Видатні українські підприємці-патріоти – меценатита благодійники» у формі захисту групових проектів із використанням комп’ютерних технологій.

Здавна на Землі цінувалося праведне життя — життя чесне, щире і правдиве. Завжди користувалися повагою люди, готові прийти на допомогу, добрі, привітні, ввічливі, тактовні, вдячні, чесні, терпимі, щедрі. Дуже важливо вміти втриматися від шкідливих звичок, учинків та лихих намірів. Очевидно, ми знаємо, що за свої вчинки треба відповідати перед Богом, людьми, своєю совістю. Зло завжди буде покарано. Але як учинити щодо людей, які нас образили? Відповісти образою на образу? Помститися?

Зло породжує тільки зло. Кращим за помсту є прощення. Тому треба вчитися перемагати свій гнів, бути поблажливим, терпимим до ворогів і не брати прикладу з тих, хто нас зневажає чи кривдить. Здатність людини прощати ближньому зло, не мститися йому, утримуватися від сварки — свідчить про силу та красу людської душі.

З давніх-давен стосунки між людьми, взаємопідтримка, милосердя були основою життя, і про це народ висловлювався в усній народній творчості.

Добро довго пам'ятається;

Хто людям добра бажає, той і собі має;

Не одежа красить людину, а добрі діла;

Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла і сподівайся;

Поведінка — це дзеркало, у якому кожен показує своє обличчя;

Краще добро робити, ніж гарно говорити.

2. Благодійний концерт «Посій добро в своєму серці» за участі членів художньої самодіяльності села та школярів. Буде створений організаційний комітет, який відповідатиме за проведення даного заходу. Кошти, виручені з концерту, будуть передані дітям – інвалідам району.

Поняття «добро» у світових релігіях:

Буддизм: «Не роби іншим того, що сам вважаєш злом».

Індуїзм: «Не роби іншим того, що спричинило біль тобі».

Іудаїзм: «Що ненависно тобі, не роби іншому».

Даосизм: «Вважай прибуток ближнього твого своїм прибутком, а його втрату – своєю втратою».

Іслам: «Бажай ближньому своєму того, що бажаєш собі».

Християнство: «Поступай з іншими так, як хочеш, щоб поступали з тобою».

3. Зустрічі з представниками благодійних організацій і приватними особами – меценатами.

Основне завдання цього дня – подякувати людям, які є благодійниками і меценатами, висловити їм вдячність за допомогу і підтримку. Запросити цих людей на заняття. Мета зустрічей – розповіді про їхні конкретні благочинні справи, подальші плани щодо продовження таких акцій. Можна заснувати «Книгу (альбом) Добрих людей нашого села», помістивши фотографії та короткий перелік добрих справ. Представники благодійних організацій розповідають про соціальні проекти, які вони втілюють у життя. Усі бажаючі допомогти можуть взяти участь у цій благодійній справі, яка діє на засадах Добра і Милосердя.

V день

День доброти

1. Доброчинна акція «Милосердя»:

а) «Допоможи тим, кому гірше ніж тобі» (за результатами соціологічного дослідження);

На базі навчальних класів організувати трудові загони, які повинні допомогти одиноким людям похилого віку у Розсохуватці, а також ветеранам педагогічної праці (згідно з результатами соціологічного дослідження). Декому з них потрібна допомога в господарстві на городі, декому потрібне і добре слово. Адже милосердя – це також добре співчутливе ставлення до інших.

б) «Подаруй бібліотеці книгу».

2. Звіти груп про добрі справи, зроблені протягом тижня.

3. Випуск стінгазети на основі аналітичної записки, за результатами соціологічного дослідження.

Додатки

ВИСЛОВИ ПРО ДОБРОТУ

У внутрішньому світі людини доброта – це сонце.

Гюго В.

Спробуйте бути хоч трохи добрішими – і ви побачите, що будете не в стані скоїти дурний вчинок.

Конфуцій

Доброта – це те, що може побачити сліпий і почути глухий.

Марк Твен

Добрим людям слід довірятись словом і розумом, а не клятвою.

Сократ

Найніжніші рослини прокладають собі шлях через найжорсткішу землю, через тріщини в скелях. Так і доброта. Який клин, який молот, який таран може зрівнятись із силою доброї, відвертої людини?! Ніщо не може протистояти їй.

Торо Г.

Верх щастя на вершині Доброти.

Поуп А.

Скільки в людині доброти – стільки в ній і життя.

Емерсон У.

Кожна істота, до тих пір поки існує, повинна володіти властивістю доброти так само, як володіє властивістю існувати.

Августин

Зі всіх чеснот і достоїнств душі найбільша гідність — доброта.

Бекон Ф.

Доброта — риса, надлишок якої не шкодить.

Голсуорсі Д.

Великі люди здатні на велику доброту.

Сервантес

Проти всього можна встояти, але тільки не проти доброти.

Руссо Ж.

Доброта – це єдине вбрання, яке ніколи не псується.

Торо Г.

Не стільки у віру я вірю, скільки в доброту, яка і без віри легко обходиться, і навіть може бути продуктом сумніву.

Манн Т.

Зло миттєве в цьому світі, невідбутна доброта.

Руставелі Ш.

Добротою можна часто заподіяти шкоду, тому, коли хочеш зробити добро, ретельно все зваж.

Хун Цзичен

Доброта, висловлена нам якою-небудь людиною, прив'язує нас до неї.

Руссо Ж.

Коли ми щасливі, ми завжди добрі. Але коли ми добрі, ми не завжди щасливі.

Уайльд О.

Раз добром нагріте серце — вік не охолоне.

Шевченко Т.

РЯДКИ ПОЕЗІЙ ПРО ДОБРОТУ

Не нарікай на глухість душ людських

І не гостри в злобі на них зубів...

А ти, що людям зробив,

Що вимагаєш доброти від них?

Чого, мовчиш, подумай і збагни,

Але уже з низької висоти,

І зваж, і переваж, а хто є ти?

І зваживши, нікого не вини.

А сам в своє більмо душі заглянь,

Чи там хоч раз добром світила рать

І променем зорилося святим?

І ти збагнеш, що до твоїх страждань

Не відгукнеться власна глухомань

А ти шукаєш в людях доброти.

(О. Когачун)

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану

(Чи перший біль, чи то останній)-

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаймось ненароком,

То не життя людське коротке,

Коментарi